Історія


Ямниця вперше згадується в 1444 році.
Першим власником села був галицький староста Микола Парава. Населення села входило до галицького староства і сплачувало податки на користь урядників які перебували в м. Галичі.
У 1626 році село зазнало руйнувань через набіг татарів. Під час повстання Б.Хмельницького і походом його армій в Галичину 1649 року населення Ямниці було включено до складу бойових одиниць покутських козаків. У 1772 році Ямниця переходить у власність австрійської казни,а потім магнату Юзефу Потоцькому.За ці роки село зазнавало великих страждань і безправ'я яке їм чинили управителі Павликовський, Шашковський, Зелінський та інші.Через це громада села вирішила відправити свого посланця до австрійського імператора з вимогою допомогти і позбавити сваволю урядників. Посланцем був Іван Смицнюк який два рази пішки (1835,1840) ходив до Відня, й вручав грамоту цісарському двору. Розгніваний пан, в 1843 році наказав вбити Смицнюка, його прив'язали до коней і волокли до того часу поки він не помер.Зараз на сільському кладовищі знаходиться його символічна могила.
18 березня 1896 року в Ямниці виникає культурно-освітнє товариство"Просвіта". Під час Першоі Світової війни Ямниця була в горні протистоянь австрійських і царських військ. У 1916 році село зазнало найбільших руйнувань через перестрілку артилерії воюючих сторін прямо над селом.Залишилось тільки три будівлі.Населення в цей час було виселено в австрійське містечко Гмінд. В 1939 році село стає частиною СРСР. Через масові терори більшовиків проти населення Галичини,Ямниця стає центром формування відділів ОУН-УПА.Загалом в національно-визвольній боротьбі проти німецьких та більшовицьких загонів взяло участь 103 жителя села які були воїнами УПА.
Серед найвідоміших постатей в УПА з Ямниці є Василь Савчак "Сталь"-провідник ОУН Буковини. За релігійною вірою село є греко-каталицьке, в ньому розміщено храм св. Миколая який побудований без жодного цв'яха, методом конструювання дерев'янних бруcів.