Видатні постаті

Смицнюк Іван

    (1770—1843) — відставний солдат, захисник прав селян

  Біографія:
    Іван Смицнюк народився 1770 року в селі Ямниця в Речі Посполитій. Був відставним солдатом австрійської армії. Через надмірні податки з населення села, які були збирали управителями в ньому громада села відправила свого посланця до австрійського імператора з вимогою допомогти і позбавити сваволю урядників, яким став Іван Смицнюк.
    Він два рази пішки ходив до Відня, а також писав скарги до імператора та окружної комісії. За ці дії управитель с. Ямниця Міхал Шишковський у 1843 році наказав вбити Смицнюка. Його прив'язали до коней і волокли до того часу поки він не помер.

  Пам'ять:
    На сільському кладовищі у 1905 році була встановлена символічна могила-пам'ятник Івана Смицнюка. Збудований коштом ямничан у 1905-му році. Автор пам'ятника - відомий станиславівський скульптор Бебнович. У 1930 році, в часи пацифікації, польські окупанти намагались його знищити, але селяни заховали реліквію, а пізніше її відновили. Відреставрований членами науково-культурного товариства "Рух" у 1990 році.




Савчак Василь

    (псевдо: «Сокіл», «Сталь») — (23 березня 1922, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область — † 20 жовтня 1950, біля с. Шешори, Косівський район, Івано-Франківська область) — окружний провідник ОУН Коломийщини (1944–1945), окружний провідник ОУН Буковини (початок 1945–1950). Лицар Срібного Хреста Заслуги.

  Біографія:
    Навчався у Станіславівській гімназії, член ОУН. Провідник чоти на виховно-вишкільному таборі юнацтва в селі Ямниці коло Станіславова (1941), провідник підпільного Пласту у рідному селі. Працівник обласного проводу Юнацтва ОУН Станіславівщини (1943), повітовий провідник ОУН Коломийщини (1943–1944), окружний провідник ОУН Коломийщини (1944–1945), окружний провідник ОУН Буковини (початок 1945–1950).
    Родина В.Савчака, як і багато інших українських сімей, чиї сини і дочки пішли в ОУН і УПА, була виселена радянською владою до Сибіру. Його дружина, керівник референтури пропаганди Коломийського окружного проводу ОУН «Леся» перебувала з ним у підпіллі і загинула під час однієї з операцій МГБ 3 серпня 1947 р. в селі Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області.
    15-25 жовтня 1950 р. у гірських районах Станіславщини — Кутському, Яблунівському, Косівському та Жаб'євському — органи МГБ провели велику чекістсько-військову операцію. В ній брали участь 55 співробітників УМГБ по Станіславській області, три батальйони військ МГБ (680 офіцерів та солдатів) з 41 службово-розшуковою собакою. В результаті цієї операції було вбито 26 та заарештовано 7 підпільників. Саме тоді, 20 жовтня 1950, в районі хребта Корметура в Шешорських лісах на Косівщині, чекісти блокували повстанців під час проведення ними наради і Василь Савчак в перестрілці загинув. Разом із ним в цьому бою, прикриваючи відхід товаришів, будучи пораненим, підірвав себе гранатою окружний провідник ОУН Коломийщини Григорій Легкий-«Борис». Тіла мертвих провідників ще три дні стояли в одному із сіл для опізнання. Є дані, що потім тіла були літаком перевезено до Києва для показу вищому командуванню НКВД. Місце поховання невідоме.

  Нагороди і вшанування:
    Відзначений Пластовим Бронзовим Хрестом (1945).
За активну діяльність в підпіллі Українська Головна Визвольна Рада у вересні 1948 р. нагородила В. Савчака Срібним хрестом заслуги.
На тому місці, де повстанці прийняли останній бій, стоїть тепер Пам'ятний хрест — як символічна могила.